30
У шкільних коридорах завжди багато голосів, кроків, емоцій. Тут радіють перемогам і переживають труднощі, поспішають на уроки та затримуються допізна за звітами. Але є те, що часто залишається «за кадром» — внутрішній стан.
Саме про це говорили під час заняття психолога з педагогами на тему
«Профілактика емоційного вигорання: техніки збереження ментального здоров’я» .
Зустріч розпочалася із простої, але важливої паузи. Пауза — як рідкісний подих у шкільному ритмі. Педагоги мали змогу зупинитися, прислухатися до себе і чесно відповісти: «Як я відчуваю себе?»
Учасники психологічного тренінгу дізналися, що емоційне вигорання не з’являється раптово. Воно приходити тихо — через постійну втому, роздратування, відчуття «я більше не можу». Психолог Валентина Шеремета у доступній формі розповіла про основні ознаки вигорання та пояснила, чому турбота про ментальне здоров’я — не розкіш, а професійна необхідність. Заняття мало практичний формат – без повчань, зате з живим досвідом. Педагоги знайомилися з простими техніками емоційної саморегуляції: дихальними вправами, заземленням, тілесними практиками для зняття напруги. Кілька хвилин — і втомлені плечі опускалися, дихання ставало глибшим, а в очах з’являвся блиск усвідомлення, що поруч зі мною надійна підтримка і опора у складних ситуаціях професійної діяльності.
Особливе зацікавлення викликало право на усвідомлення власних ресурсів, коли звучали слова підтримки — іноді тихі, іноді з посмішкою, але завжди щирі. Педагоги згадували, що саме допомагає їм триматися у складні моменти: ранкова кава в тиші, дитячий сміх, тепле слово колеги, віра у власні сили.
