24
Саме цій даті була присвячена година спілкування учнів 11-Б класу «24 лютого 2022 року – день, який змінив кожного з нас». Захід став не просто виховною зустріччю, а глибоким осмисленням подій, що розділили наше буття на «до» і «після» та відкрили іншу реальність –реальність втрат, болю, мужності й незламності.
Учні згадали той ранок, який розпочався не звуком будильника, а вибухами і тривожними дзвінками зі словами: «Вставай. Розпочалася війна». О 4-й годині ранку Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, завдавши ракетних ударів по різних регіонах і розпочавши наступ із кількох напрямків.
Ми говорили про перші години вторгнення, про страх, невизначеність і водночас рішучість українців. Тисячі людей стали до лав Збройних сил і територіальної оборони, щоб захистити свої домівки, родини й майбутнє. Ми вшанували хвилиною мовчання тих, хто закрив собою нашу землю й подарував нам можливість жити, навчатися й мріяти.
Під час зустрічі учні пригадали героїчну оборону столиці, бої за Гостомель, Ірпінь і Бучу, звільнення Київщини та страшні наслідки окупації, які побачив увесь світ.
Окремою сторінкою стала трагедія та незламність Маріуполя. Ми згадали долю мирних жителів, зруйнований драматичний театр із написом «ДІТИ», оборону «Азовсталі» та силу духу захисників, що стала символом стійкості українців.
Не менш болючою сторінкою стала оборона Бахмута – одна з найтриваліших і найжорстокіших битв війни. Руїни міста стали символом мужності, витривалості та самопожертви українських воїнів.
Ми говорили й про війну проти мирного населення – зруйновані будинки, школи, лікарні, темряву в оселях і холод у стінах. Та навіть у темряві Україна довела: її світло – у людях. Світло свободи неможливо загасити.
Учні дізналися про громадянську позицію українського скелетоніста Владислава Гераскевича, який на міжнародній спортивній арені нагадав світові про війну та загиблих українських спортсменів, продемонструвавши, що принципи й совість важливіші за медалі.
Особливо хвилюючою частиною зустрічі стала розповідь про Героя України, нашого земляка і колишнього учня ліцею – Олександра Лук’яновича. Його життєвий шлях – від шкільних років у Ковелі до служби у Збройних силах України – став прикладом мужності, відповідальності та справжнього патріотизму. Він загинув 25 лютого 2022 року, захищаючи Україну, і був удостоєний найвищої державної нагороди – «Золотої Зірки» Героя України (посмертно).
З глибоким хвилюванням учні слухали виступ батька Героя – пана Володимира. Його присутність наповнила зустріч особливим змістом, нагадуючи, якою ціною виборюється свобода і якою сильною є батьківська любов, що виховала справжнього Захисника України. Пан Володимир поділився теплими й зворушливими спогадами про дитинство сина, його доброту, щирість, відповідальність і любов до людей. Він розповів про свідоме рішення Олександра стати на захист Батьківщини, про його внутрішню силу та переконання служити Україні. Особливо болісними й водночас сповненими батьківської гордості стали слова про те, що він побував на місці загибелі сина – місці великого болю, пам’яті й незламної гордості за його подвиг.
Ця година спілкування стала нагадуванням: війна змусила нас дорослішати швидше, навчила цінувати кожен ранок без сирени, кожне повідомлення «я вдома», кожну мить поруч із рідними. Ми навчилися підтримувати одне одного, ділитися теплом і залишатися сильними навіть тоді, коли сил майже не залишалося.
Ми пам’ятаємо тих, хто загинув.
Ми вдячні тим, хто нас захищає.
Ми віримо в тих, хто повернеться додому.
